Причини, що стримують формування каліграфічного почерку

Загальновідомо, що з того моменту, коли дитина вперше взяла в руки ручку, у домінантній півкулі її мозку починає формуватися новий нервовий центр, який сприяє розвитку мовлення, мислення та, зокрема, таких особистісних якостей, як уважність, спостережливість, охайність, дисциплінованість, уміння доводити справу до кінця тощо. Отже, формування в школярів каліграфічного почерку забезпечує їхній розвиток як особистостей.

Однак, як показує досвід, на початковому етапі навчання значна частина вчителів початкових класів відчуває труднощі у формуванні в школярів, зокрема, з особливими освітніми потребами, каліграфічного почерку, зокрема,. На мій погляд, пошук шляхів розв’язання даної проблеми варто розпочати з встановлення причин, що стримують досягнення позитивних результатів у цьому напрямку.

Відхилення першокласників від усталених норм написання літер є наслідком сукупності причин, що мають різноплановий характер. Серед них:

1.​ Вікові психофізіологічні особливості шестиліток

·​ Відсутність стійкої мотивації до навчання.

·​ Низька опірність при тривалому напруженні.

·​ Обмежені можливості слухового сприймання.

·​ Недорозвинення слухового аналізатора та повільність розпізнавання зорової інформації (графічного образу літери, зокрема, рядкової).

·​ Несформованість просторових уявлень.

·​ Невміння синтезувати частини (елементи) в ціле (букви).

·​ Нестійкість уваги.

·​ Погане відтворення інформації з пам’яті.

·​ Недостатня здатність виконувати дії за нерозчленованою інформацією.

·​ Недостатня спроможність у фонетичному аналізі та синтезі слів.

·​ Неточність та повільність рухів під час письма через слабкість дрібної моторики руки.

2. Окремі індивідуальні особливості першокласників

·​ Темперамент (наприклад, флегматик повільніше засвоює навчальний матеріал, потребує більше часу на його відтворення).

·​ Властивості характеру (зокрема, неохайність, недисциплінованість, непосидючість, неуважність).

·​ Різниця порівняно з іншими учнями класу в розвитку мовлення, мислення, пам’яті, просторових уявлень, уваги; у рівні сформованості уміння слухати, бачити; затримка темпу формування емоційно-вольової сфери.

·​ Стан здоров’я (слабкий зір, поганий слух, відставання в психічному чи фізичному розвитку, каліцтва ведучої руки).

·​ Ліворукість.

·​ Мовленнєві вади.

·​ Наявність набутої в дошкільний період звички неправильно тримати ручку в руці, писати елементи літер.

·​ Гіперактивність чи гіперповільність.

3. Недоліки в організації навчального процесу

·​ Невідповідність освітлення, повітряного, температурного режимів, кольору і розміру парти санітарно-гігієнічним вимогам, що сприяє розвиткові таких професійних хвороб школярів, як викривлення хребта і короткозорість.

·​ Низька якість класної дошки та крейди.

·​ Недостатня увага з боку вчителя питанням:

а) організації робочого місця кожного школяра (мається на увазі захаращеність парти зайвими предметами; відсутність на ній спеціальної підставки для підручника, яка дозволяє вивільнити місце для зручного розташування руки першокласника під час письма, та сприяє попередженню перевтоми її м’язів; неправильне розміщення підручника (у праворуких він має знаходитися зліва: на кінчику чи посередині парти) і зошита під час письма, без чого учень на зможе дотримувати потрібного нахилу в написанні літер);

б) формування у школярів умінь швидко й чітко виконувати вказівки вчителя, а також дотримуватися інструкції в процесі самостійного виконання письмових вправ чи завдань, орієнтуватися на сторінці зошита;

в) забезпечення учнів необхідною кількістю індивідуальноїнаочності, завдяки якій здійснюється у с в і д о м л е н н я дітьми навчального матеріалу.

·​ Невідповідність кулькової ручки будові дитячої руки (наприклад, занадто товста чи важка).

·​ Нераціональне чергування праці і відпочинку школярів, що призводить до швидкої перевтоми дітей, а відтак зниження їх працездатності, та є однією з причин появи негативних зрушень у психічному й фізичному здоров’ї учнів.

·​  Недотримання педагогом вимог щодо культури записів на дошці, у зошитах і щоденниках школярів.

·​  Відсутність своєчасного та належного контролю за якістю письма першокласників.

4.​ Недостатній рівень методичної майстерності вчителя через:

·​ Недостатнє розуміння ним важливості формування графічної навички

письма для розвитку особистості кожного учня.

·​ Відсутність необхідної теоретичної підготовки.

·​ Поверхове знання вікових психофізіологічних та індивідуальних особливостей першокласників, що унеможливлює організацію педагогом диференційованого підходу до навчання їх письма.

·​ Наявність звички планувати навчальну роботу без урахування результатів аналізу діагностичних даних, на основі яких учитель легко міг би встановити причини графічних відхилень окремих школярів та визначити напрямки індивідуальної корекційної роботи з ними.

4.​ Недоліки традиційної методики

·​ Навчання учнів письма здійснюється шляхом нав'язування їм знань. Мається на увазі надання переваги:

а) монологу вчителя  Спостереження за діяльністю вчителів початкових класів показали, що їх мовлення забирає від 26 до 30 хвилин уроку. До того ж, подання навчального матеріалу не завжди має адекватне віку мовне оформлення, що утруднює процес осмислення його учнями.

б) фронтальній роботі педагога з класом, замість організації практичної роботи кожного учня (самостійно чи в парі) з індивідуальною наочністю, яка забезпечує осмислене сприймання школярами навчальної інформації, а відтак її міцне запам'ятання;

в) репродуктивній діяльності учнів, зокрема, копіюванню. «Навчання каліграфічного письма є здебільшого актом наслідування, тому головною умовою в досягненні потрібних якості і темпу письма учнів... є особистий приклад викладача.";

г) оцінним судженням педагога про роботу учнів на уроках письма, у той час як формування у школяра взаємо- і самооцінних суджень є надзвичайно важливим для формування в нього каліграфічного почерку та становлення його як особистості.

·​ Навчальна інформація, що пропонується першокласникам на уроках навчання грамоти, має калейдоскопічний зміст, а отже, призводить до розпорошення уваги дітей, заважає отриманню ними системних знань.

·​ Зміст речень, пропонованих учням для списування в зошитах з друкованою основою, не завжди коректний, зрозумілий та цікавий дітям шестирічного віку. Значна їх частина не виражає закінчену думку, має однотипну структуру, тощо.

Такий підхід аж ніяк не сприяє формуванню мотивації учіння першокласників, яка є запорукою їх успішності в навчанні письма.

·​ На початковому етапі навчання школярів письма рекомендується використання зошита з графічною сіткою № 1. Однак,

по-перше, багатослівна та варіативна назва кожної лінії цього зошита є складною, а для окремих учнів, навіть, непосильною для запам’ятання

по-друге, те, що верхня, стосовно даного робочого рядка, міжрядкова лінія одночасно є нижньою міжрядковою лінією, стосовно попереднього робочого рядка, а в назвах ліній повторюються однакові слова (верхня, нижня, рядкова, міжрядкова, лінія), вносить плутанину в зміст навчальної інформації, тим самим утруднюючи її осмислення першокласниками. І це в той час, коли, крім назв ліній, їм одномоментно (!)треба пам'ятати:

-​ якої пози дотримувати під час письма (“Зразковою посадкою вважається така, за якої дитина сидить рівно, не спираючись грудьми на парту. Голову нахиляє вперед, щоб видно було написане. Відстань від зошита до очей - приблизно на висоту передпліччя і розгорнутої долоні. Плечі на одному рівні.

Руки мають лежати на парті так, щоб лікті тільки трохи виступали за її межі. Тоді дитина, спираючись на парту м'якими м'язами внутрішнього боку передпліччя, забезпечує можливість коливальних рухів усієї руки під час письма і цим сприяє легкому пересуванню руки уздовж рядка.”;

-​ яке положення має займати зошит на парті (“За традицією ми навчаємо дітей похилого письма. Зошит при цьому розташований так, що нижній його край утворює з краєм парти кут приблизно 25°, відкритий праворуч. У процесі письма домагатися, щоб похилі лінії сітки зошита і основні елементи букв (ті, що створені рухом пальців зверху вниз) були розташовані під прямим кутом до нижнього краю парти, направлені на груди учня.”);

-​ як тримати ручку в руці (“Ручка тримається першими фалангами трьох пальців (великого, вказівного, середнього) на відстані 2-2,5 см від кульки (кінця пера). Авторучка з меншим кутом до паперу, кулькова ручка - а більшим, залежно від розміру кульки у стержні. Найкраще, якщо вона має трикутну форму, де для кожної фаланги є своя грань. Пальці при цьому не находять один на одного і не сповзають по ручці вниз.”);

-​ алфавітну назву записуваної букви, її звукове значення;

-​ кількість елементів, з яких вона складається, їх назву(скажімо, “ - це коротка пряма похила лінія зі штрихом угорі ліворуч, внизу – праворуч) та алгоритм написання кожного з елементів і букви в цілому;

-​ правила культури письма й поведінки на уроці тощо;

по-третє, така кількість ліній стомлює зір дитини, стримує формування в неї вміння орієнтуватися в робочому рядку, на сторінці зошита;

по-четверте, вимога орієнтуватися під час письма на ряд ліній викликає в учня страх вийти за їх межі, невпевненість у собі, що не сприяє розвитку темпу письма школярів. Окрім того, концентрація уваги дитини на назвах та розміщенні ліній у зошиті відволікає її від аналізу та синтезу графічного образу літер і є однією з причин допущення школярами графічних помилок;

по-п'яте, необхідність переходу учнів 3 класу на письмо в зошитах з графічною сіткою № 3 потребує їх переучування, у наслідок чого, як показує досвід, спостерігається значне погіршення почерку навіть у тих третьокласників, які в 1-2 класах, у порівнянні з іншими учнями, писали найкраще. А тому можна припустити, що використання в 1 класі зошитів з графічною сіткою № 1 є однією з штучних перешкод (!) на шляху формування в молодших школярів графічних навичок письма;

по-шосте, прагнення формувати у дітей за допомогою зошита з графічною сіткою № 1 схожих почерків є п р о т и п р и р о д н и м.

Аналіз роботи творчої групи за минулий рік та задачі на 2017-2018 н. р.

Протягом навчального року творча группа вчителів початкових класів працювала над дослідженням проблеми «Шляхи формування каліграфічних умінь та навичок учнів початкових класів». Серед завдань, які ставили перед собою члени творчої групи, було ознайомлення з історичними витоками методів формування каліграфічних умінь, психолого-педагогічними основами формування каліграфічного письма, вивчення передового педагогічного досвіду з окресленої проблеми, дослідження засобів попередження та корекції  графічних  відхилень  у  молодших  школярів. Також вчителі ознайомилися із сучасними погляди педагогів на формування каліграфічного письма учнів початкової школи.

Члени творчої групи вивчали методи формування графічних навичок учнів, добирали ігри та вправи для розвитку дрібної моторики рук у дітей, готували вправи для вдосконалення почерку молодших школярів та розглядали особливості навчання письму ліворуких дітей.

Дюдюнова Т.А ділилася досвідом удосконалення каліграфічних умінь учнів на уроках  «Каліграфія» (з елементами розвитку зв’язного мовлення), різновидами роботи на уроках каліграфії, знайомила колег з власними авторськими зошитами з каліграфії для учнів початкової школи.

Дубинюк Л.М. підготувала та провела  відкритий урок з каліграфії в 4 класі, а Котовська О.В. запросила на урок навчання грамоти до першого класу. Вчителі демонстрували на своїх уроках прийоми та методи удосконалення графічних умінь та навичок учнів.

Як результат діяльності творчої групи була створена теоретична база щодо формування каліграфічних умінь учнями початкової школита укладена тематична папка «Особливості  формування  каліграфічної навички у першокласників». Члени творчої групи випустили буклет «Підготовка руки дитини до письма: Поради батькам» та методичний бюлетень «Методичні рекомендації щодо організації уроків каліграфії в початковій школі».

Учасники творчої групи апробовували методи та прийоми формування каліграфічних навичок через застосування інноваційних технологій в навчально-виховному процесі та виробили проект  рекомендацій щодо формування каліграфічних умінь та навичок учнів І ступеня.

В новому навчальному році творча группа вчителів початових класів направить свої зусилля на вивчення та вирішення проблеми «Шляхи подолання труднощів у засвоєнні навичок каліграфічного письма» та ставить перед собою наступні цілі:

1.     Дослідити основні каліграфічні помилки учнів початкових класів та їх причини.

2.     Дібрати прийоми та методи корекції каліграфічних відхилень учнів початкової школи, застосувати їх в практичній діяльності та адаптувати для подальшого використання в роботі.

3.     Апробувати  вироблені  методичні рекомендації  щодо формування каліграфічних умінь та навичок учнів початкової школи

4.     Здійснювати  моніторинг ефективності використання освітніх технологій у навчально-виховному та корекційному процесах

Особливості навчання письму ліворуких дітей

Проблема навчання ліворуких дітей стала актуальною зовсім недавно, оскільки раніше вона розв'язувалась досить просто: ліворуких дітей переучували, тобто змушували писати лише правою рукою. Але дослідження вчених довели, що переучувати ліворуку дитину означає змінювати специфічні якості її психіки, що негативно впливає на психічний стан дитини, емоційне благополуччя і здоров'я в цілому. 

Згідно із статистикою, кожна третя дитина із заїканням — це пере-учений лівша. У такій ситуації ліворукі діти починають відставати в навчанні, втрачати віру у власні сили, не реалізують своїх можливостей і здібностей. Внаслідок цього в них формується стійкий комплекс неповноцінності.
Але ліворукість — це не патологія. Ліворука дитина — абсолютно нормальна й здорова. Однак вона відрізняється від своїх однолітків, у неї є своя особливість, яка визначається не «хотінням» дитини (писати лівою рукою), а специфікою організації її мозку, що визначає не лише ведучу руку, але й деякі особливості організації вищих психічних функцій. Особливі труднощі у ліворуких дітей викликає навчання письма. Основні труднощі, характерні для ліворуких дітей під час навчання письма, пов'язані з тим, що письмо засноване на звуко-буквеному аналізі, тоді як більшість лівшів більш схильні до формування цілісних образів слів і насилу проводять поскладовий і політерного аналіз слова.
Статистика свідчить, що з кожним роком кількість ліворуких людей на земній кулі збільшується. За даними різних авторів, на сьогодні їхня частка складає від 2 % до 8 %. Майже в кожному класі початкової школи є такі діти.
Сучасні науковці та вчителі-практики розробляють методику навчання письма ліворуких з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей. Зокрема, методисти пропонують не навчати таких дітей письма до школи, оскільки в такому разі можна стикнутися з моментами, що знижують рівень самооцінки. Учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина є ліворукою. Учитель має бути впевненим у тому, що дитина насправді є ліворукою. Якщо учень однаково діє обома руками, то краще спрямувати його на письмо правою рукою.
Особливої уваги потребує формування в ліворуких дітей технічної навички письма. Так, у класі ці діти мають сидіти ближче до вікна, щоб від руки на зошит падала світліша тінь. Якщо за партою сидять двоє дітей, то лікоть руки, якою пише лівша, має розташовуватися з краю стола, а не в середині. Так учні не будуть заважати писати одне одному. За наявності кількох ліворуких дітей у класі бажано саджати їх парами.
За партою ліворукі діти сидять так само, як і праворукі, тобто рівно, не торкаючись її грудьми, тримаючи голову прямо. Руки також розташовуються однаково з правшами: лікті трохи звисають з парти, тільки ліва рука вільно рухається в рядку, а права притримує зошит.
Школярі, що пишуть лівою рукою, тримають ручку, як і праворукі, трьома пальцями. Однак для зручного контролювання процесу письма в рядку зошита кисть руки учні можуть класти на сторінку двома способами.
Перший спосіб. Кисть із ручкою розташовується під рядком, у якому учень пише. Опорою при цьому слугують нігтьова фаланга мізинного пальця й основа долоні. Це найзручніше положення руки. Ручка при цьому положенні тримається на відстані 2,5–3 см від кульки (кінця пера), тоді як у праворуких дітей ця відстань становить 2–2,5 см (на ширину пальця). Зошит при цьому кладеться похило праворуч. Його правий нижній кут спрямований на середину грудей. Під час письма дитина спрямовує основні елементи літер вертикально до нижнього краю парти. Тому зображення букв буде похилим дещо вліво. Це природний нахил для такого способу письма.
При написанні другим способом кисть із ручкою знаходиться над рядком і розгортається тильним боком долоні вгору-праворуч, щоб краще було видно написане. Опора кисті припадає переважно на перші–другі фаланги (з нігтьового боку) мізинного й підмізинного пальців. Кінець ручки без кульки не дивиться в ліве плече, а повертається в бік верхньої частини зошита.
Зошит при цьому розташовується під кутом, близьким до праворукого письма, тобто похило ліворуч. Нахил самого письма відбувається праворуч. За цього способу учень бачить зразок і те, що пише.
У ліворуких дітей здебільшого зустрічаються порушення моторного розвитку, координації рухів руки, кисті, пальців рук, а також недостатність розвитку зорово-просторового сприйняття, зорової пам’яті і зорово-моторної координації. Це спричиняє виникнення труднощів у процесі формування графічної навички школярів. Так, ліворукі першокласники погано сприймають і запам’ятовують літери складних конфігурацій, не уявляють зоровий образ букв у цілому. Це призводить до порушення співвідношення елементів, «дзеркального» написання букв. Дитина плутає схожі за зображенням букви, пише зайві елементи або не дописує їх. Ліворукі учні мають нестійкий почерк: нерівні штрихи, великі, розтягнуті букви різного нахилу. У таких дітей дуже повільний темп письма.
У першому класі, враховуючи підвищену емоційність і велику вразливість цих учнів, слід проводити навчання письма в доброзичливій атмосфері, чуйно ставитися до проблем лівшів, відзначати їхні найменші успіхи. Якщо під час виконання графічних вправ ліворукі діти проявляють агресивну впертість, то краще переключити їхню увагу на інший вид роботи, наприклад дидактичну гру, а не вимагати обов’язкового завершення письмового завдання.
Потребує особливої уваги формування в ліворуких дітей і технічної навички письма. Наприклад, освітлення під час письма має бути з правого боку. Зошит такі діти розташовують на столі з нахилом вправо, під кутом 25°. Тримаючи ручку, ліворукі учні мають розгортати тильний бік долоні вгору-праворуч, щоб було видно написане.
Нагадаю, що насильницьке переучування ліворуких дітей писати правою рукою спричиняє посилення в дітей роздратування, нестриманості, погіршення сну, в окремих випадках навіть спостерігається заїкання. У письмі ліворукі, що проходять «перекваліфікування», ніколи не досягають тієї досконалості, як під час письма домінуючою лівою рукою.
Під час опрацювання ліворукою дитиною кожного графічного елемента необхідно дотримуватися певної послідовності дій: 
1.Пояснити, як пишеться графічний елемент (буква): з якої крапки починається рух, куди він спрямований, як змінюється траєкторія, де рух припиняється. У поясненні не має бути жодного незрозумілого або незнайомого слова.
2. Показати зразок виконання руху, написання графічного елемента.
3. Виконання руху під диктовку в уповільненому темпі. Під час роботи не відволікати увагу учня а після її закінчення детально розібрати, чи все зроблено правильно.
4. Після пояснення і показу попросити дитину продиктувати дорослому, що і як потрібно робити, при цьому дорослий сам має виконати завдання.
5. Повторення інструкції. Учень може сам виконати дію або ця дія виконується дорослим «під контролем» та за інструкцією дитини.
6. Самостійне виконання дії дитиною. Рухи виконуються під контролем дорослого, але за умови самостійного оцінювання дитиною правильності написання. 

Під час виконання завдань важливо постійно підкріплювати правильне виконання кожного елемента похвалою і, навпаки, не акцентувати увагу на неправильному написанні. У цьому випадку у дитини буде більше стимулів для досягнення результатів. Педагог повинен завжди пам'ятати: дитина має право на помилку, і при цьому вона має бути впевнена, що за неї не карають, а її можна виправити, і тоді дорослі не почують від учня слів «не можу», «не виходить», «ніколи не буду». Особливо це стосується ліворукої дитини, для якої є характерними певні особливості психомоторного розвитку.
Підготовка до оволодіння навичкою письма з урахуванням зазначених особливостей розвитку ліворуких учнів дасть змогу запобігти у них виникненню труднощів під час навчання грамоти та розвитку дисграфії на подальших етапах навчання.
Як же допомогти ліворукій дитині оволодіти такою складною наукою, як побуквене письмо, зліва направо? Перш за все не варто вимагати від дитини, яка пише лівою рукою, безвідривного письма. Крім того, ні правонаклонне, ні левонаклонне письмо практично неможливе для лівші, так як дитина загороджує собі робочою рукою лінію письма. Найдоцільніше, нахиливши зошит вправо, писати прямо, не загороджуючи рядок і дотримуючись правильну посадку, причому трохи вперед повинно бути висунуто не праве плече, як у правші, а ліве. Зошит чи аркуш паперу потрібно повернути так, щоб верхній правий кут лежав з нахилом вправо, а верхній лівий кут розташовувався навпроти грудей.
Дзеркальне письмо, що часто зустрічається і у праворуких, і у непереученних ліворуких дітей, зазвичай зникає до 8-10 років, коли остаточно формуються стабільні зв'язки між півкулями. До цього віку одним з факторів, що провокує дзеркальне письмо, є нестійке домінування однієї з півкуль, і спроби правої півкулі взяти контроль над друкарською рукою. Однак, якщо ліворукуо дитину насильно переучували, то процес віддзеркалювання букв при письмі, а також дзеркальне малювання може тривати довше, тому що "нова ведуча", але слабша, рука починає віддзеркалює руху руки, від природи більш сильної. Причому, дзеркально написаний текст без особливих зусиль читається дитиною. Багато переучені лівші на все життя зберігають здатність писати дзеркальні тексти.
Однак, з якими б труднощами не зіткнувся ліворукий малюк і в дитячому садку, і в школі, він з успіхом подолає будь-які негаразди, якщо буде постійно відчувати батьківську підтримку, розуміння і любов, а також не буде відчувати негативного ставлення до ліворукості в людей, чия думка йому дорога.
Дорогі мами й татусі. Ця доповідь - дуже неповна спроба висвітлити проблеми ліворуких дітей, головна її мета - привернути увагу батьків, педагогів до особливостей дітей, чиї незвичайні, з праворукої точки зору, здібності все ще чекають свого розкриття, а не активного придушення. Як часто мами і татусі засмучуються, що їх малюк не такий, як всі, і не замислюються, що саме своєю неповторною індивідуальністю він збагачує навколишній світ. Завдання учителя і батьків — створити максимально комфортні умови для навчання ліворукої дитини з ме¬тою збереження її здоров'я й реалізації її можливостей і здібностей. 

Список використаних джерел 
1. Безруких М.М. Ліворука дитина в школі і удома. – Єкатеринбург, 2004.
– с. 300/
2. Волошенко О. Ліворука дитина: яка вона ? : Сучасний погляд на проблему ліворукості // Психолог. – 2003. - №39 (жовтень). – с.25-32/
3. Дідківська І. Ліворукі діти потребують постійної уваги і підтримки // Освіта України. – 2002. – 15 березня. – с.5/
4. Сиротюк А. Адаптація ліворукої дитини в «праворукому» світі // Психолог. – 2002. – травень. – с.23-25/

Виїзне засідання творчої групи

8 січня учасників творчої групи  вчителів початкових класів зустрічала Івангородська філія. Зутріч була поєднана темою "Особливості формування каліграфічної навички у першокласників". Під час роботи групи були розглянуті питання щодо етапів навчання каліграфічного письма, особливості навчання ліворуких дітей. Учасники зустрічі змоделювали структуру уроків письма у 1 класі та обмінялися досвідом щодо робіт з формування графічних навичок молодших школярів, обмінялися думками про естетичне виховання першокласників у процесі формування каліграфічної навички.

Вчитель  початкових класів Івангородської філії Котовська Ольга Валентинівна запросила колег на урок навчання грамоти (письмо). Першокласники вчилися на уроці писати малу букву ї. Під час обговорення уроку колеги відмітили систему роботи вчителя з учнями на уроках навчаня грамоти,  логічність структури уроку та його завершеність, вдало дібрані види роботи на уроці, методичну цінність уроку.

Ігри для розвитку дрібної моторики рук

ЗНАЙДИ СЮРПРИЗ

Мета:  розвиток дрібної моторики рук, координації рухів; навчання терпіння.

Матеріал: фантики (10—15 шт.), дрібні предмети (значки, ґудзики й т. ін.), повітряна кукурудза, горіх.

Хід  гри

Ведучий загортає значок у чотири-п'ять фантиків. Дитина має розгорнути всі фантики, обережно скласти їх і отримати приз. Дитині пропонують два-три «сюрпризи».

ПРИЩІПКИ В КОШИКУ

Мета:  розвиток дрібної моторики трьох основних пальців руки (великого, вказівного й середнього).

Матеріал: кошик із дерев'яними білизняними прищіпками. (Краї кошика не повинні бути занадто товстими. Кошик можна замінити плоскою фігуркою з товстого картону.)

Хід гри

Дитина ставить на стіл кошик із прищіпками. Ведучий бере прищіпку трьома пальцями, чіпляє її на край кошика й пропонує дитині повторити те, що він зробив.

Після того як дитина це засвоїть, їй пропонують причепити всі прищіпки до краю кошика.

Можна ускладнити гру: чіпляти прищіпки на швидкість; чіпляти однією рукою, а відчіплювати іншою.

Багаторазові повторення рухів стискання й розтискання із зусиллям служать відмінним тренуванням кінчиків пальців рук.

РІЗНОКОЛЬОРОВІ ПРИЩІПКИ

Мета:  розвиток дрібної моторики рук; навчання розрізнення кольорів; розвиток уваги.

Матеріал: 2 набори кошиків із дерев'яними прищіпками (12 шт.). Прищіпки пофарбовані в один із чотирьох кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений) — загалом 12 прищіпок, по три кожного кольору. Кошик можна замінити чашкою або тарілкою, пластмасовим відром. Головне, щоб прищіпки легко чіплялися до країв.

Хід гри

У ведучого й дитини є по одному кошику з кольоровими прищіпками. Ведучий бере кошик, ставить його на стіл і просить дитину подати йому прищіпку й назвати її колір. Якщо малюк не може назвати колір, то ведучий називає його сам.

Потім ведучий показує, як трьома пальчиками можна причепити прищіпку до краю кошика. Коли дитина засвоїла цю дію й зможе легко чіпляти прищіпки (наприклад, усі прищіпки одного кольору) і називати їхні кольори, їй дають завдання причепити прищіпки в певній послідовності за кольорами або причепити їх у тій самій послідовності, як на кошику у ведучого.

Варто звернути увагу на те, що ведучий має чіпляти прищіпки трьома пальцями, тому що дитина повинна бачити правильні рухи.

Багаторазове повторення рухів розтискання й стискання прищіпок тренує кінчики пальців рук, робить тонізуючий масаж і тиск на точки мускулатури, яка «відповідає» за активізацію центрів мовлення головного мозку.

Спостерігаючи, якою рукою переважно працює дитина, можна визначити провідну руку. Однак бажано, щоб дитина працювала обома руками.

КОЛЬОРОВІ КРАПЛІ

Мета: розвиток дрібної моторики; уточнення рухів пальців рук; розвиток концентрації уваги, координації.

Матеріал: на таці лежить судок для заморозки води в холодильнику. Зверху він розділений трьома перекриттями червоного, синього і жовтого кольорів. Поряд із тацею стоять три пухирці з різнобарвною водою. Вода підфарбована харчовими фарбами жовтого, червоного і синього кольорів (можна використовувати газовану воду). У кожному пухирці — піпетка з ковпачком із товстої гуми, поруч маленька губка.

Хід гри

Ведучий показує, як за допомогою піпетки по краплі перенести воду з різних пухирців до відповідних відсіків судка. Дитина повторює його дії, і поступово відсіки наповнюються водою відповідно до їхніх кольорів. Потім за допомогою цих самих піпеток вода знову переноситься до пухирців.

Дитина не тільки розвиває пальці рук, працюючи з піпеткою, але й тренується в диференціюванні й розподілі кольорів, у порівнянні й розрізненні різних кольорів.

МАЛЕНЬКИЙ АПТЕКАР

Мета:  розвиток дрібної моторики, уточнення рухів пальців рук, координації.

Матеріал: на маленькій таці — пінцет, чашка з намистинками та ємність із відсіками для них. Намистинок у чашці міститься рівно стільки, скільки є відсіків у ємності. Кожний відсік має бути пофарбований під кольори відповідних намистин. Спочатку можна використовувати більше намистинок.

Хід гри

Ведучий розповідає про роботу аптекарів, про те, як вони виготовляють різні ліки. Потім показує, як можна за допомогою пінцета перекладати намистини, і пропонує дітям власноруч заповнити відсіки намистинами. Коли ємність виявиться заповненою, намистини за допомогою пінцета перекладають назад.

Гру можна ускладнити, змінюючи розміри намистин і ємності відсіків. Однак варто врахувати, що гра досить складна й потребує від дитини крайньої концентрації уваги та внутрішнього контролю. Якщо в дитини намистина падає на тацю, вона завжди сама зможе виправити помилку.

Гра вимагає великої точності в рухах. За кожну вдалу дію варто заохочувати дитину, хвалити її.

ДВА КІНЦЯ, ДВА КІЛЬЦЯ, А ВСЕРЕДИНІ ЦВЯШОК, АБО НОЖИЦІ

Мета:  координація рухів, тренування м'язів кисті; концентрація уваги; розвиток дрібної моторики рук.

Матеріал: таця, на якій лежать ножиці (краще пластмасові, із тупими кінцями) і кілька аркушів щільного кольорового паперу. На деяких аркушах позначені лінії розрізу.

Хід гри

Ведучий загадує загадку (див. назву гри). Після того як дитина відгадала загадку, ведучий пропонує їй розрізати ножицями папір. Якщо дитина легко впоралася, їй дають завдання розрізати папір за лініями та виконувати складні рухи з вирізання візерунка.

Варто врахувати, що, здобуваючи навички впевнено тримати ножиці, дитина потім так само впевнено зможе тримати олівець і проводити на папері прямі лінії.

ВИШИВАЛЬНИЦІ

Мета: розвиток дрібної моторики, уточнення рухів пальців рук; концентрація уваги, розвиток координації.

Матеріал: на таці лежать аркуші картону з намальованими на них лініями. Є прості малюнки, є складніші. На лініях вибиті відрізки, по яких пройде голка з ниткою (у більш складних завданнях ці відрізки лише намічені крапками). Клубок вовняних ниток, 1—2 товсті кравецькі голки.

Хід гри

Ведучий розповідає про вишивальниць. Якщо є можливість, показує різні вишивки й пропонує дитині пограти у вишивання, пояснюючи, як вишивають.

Потім дитина бере голку та вставляє нитку у вушко голки. Спочатку в цьому їй допомагає дорослий. Пізніше вона робить це самостійно. Кінці нитки з'єднують і зав'язують вузлик.

Потім дитина робить стібки на картонках з отворами (для полегшеного варіанта можна використовувати замість голки шнурок), просмикуючи голку то догори, то вниз.

Варто врахувати, що робота з голкою, особливо затягання нитки й зав'язування вузлика, є дуже складною для маленької дитини. Спочатку краще не просто показати, а проробити ці операції разом із нею, рука в руці, виявляючи терпіння, і точно впіймати момент, коли можна відпустити руку дитини й запропонувати їй діяти самостійно.

НАМИСТО

Мета:  розвиток дрібної моторики, координації; розрізнення предметів за формою і кольором; концентрація уваги.

Матеріал:  нитки, ґудзики різного розміру й різного кольору.

Хід  гри

Ведучий пропонує дитині зробити намисто. Можна запропонувати зробити намисто за зразком, а ґудзики підібрати за формою й кольором.

ЗАШНУРУЙ ЧЕРЕВИК

Мета:  засвоєння навички вдягання; розвиток дрібної моторики, координації рухів, орієнтування в просторі. 

Матеріал:  пара кросівок і шнурки.

Хід  гри

Ведучий показує, як по-різному можна зашнурувати кросівки, і просить дитину зашнурувати так само другу кросівку.

Необхідно спочатку зашнуровувати кросівки разом із дитиною. У міру ускладнення завдання можна демонструвати готові зразки.

ТИР

Мета:   розвиток координації та швидкості рухів великих і дрібних м'язових груп; формування навичок різноманітного метання м'яча.

Матеріал: м'ячі, мішень (кільце або коробка), різні іграшки-мішені.

Хід гри

На відстані, до якої дитина може докинути м'яч, ставиться коробка або підвішується кільце. Дитина кілька разів намагається потрапити в ціль. 

Модифікований варіант: розставляються іграшки-мішені, які треба збити. За збиту іграшку або м'яч, що потрапив у коробку, ведучий видає фант (жетон). Виграє той, у кого виявиться більше фантів.

ЗАПУСТИ РАКЕТУ НА МІСЯЦЬ

Мета:  навчання прийомів гри в м'яч; розвиток уміння орієнтуватися в просторі, координації рухів рук, м'язів плечового пояса.

Матеріал:   стілець, м'яч.

Хід гри

Ведучий пропонує запустити «ракету» на Місяць. Бере м'яч і кидає його догори. Дитина сидячи повторює рухи дорослого (п'ять-шість разів). Потім рухи можна повторити стоячи. Коли м'яч падає, дитина підходить до нього, бере його й за командою «Ракета полетіла» кидає знову. Ведучому необхідно підбадьорювати дитину, стежити за її правильною поставою.

Більш складний варіант: кидок із підскіком і відриванням обох ніг від підлоги.

М'ЯЧИК ПОКОТИВСЯ

Мета:  розвиток координації рухів (у тому числі кистей і пальців рук), уміння орієнтуватися в просторі; навчання різних прийомів гри в м'яч.

Матеріал:   м'ячики.

Хід гри

Ведучий роздає м'ячі, потім, котячи свій м'яч, говорить: «М'яч покотився». Іде за м'ячем і бере його до рук. Діти повторюють рухи дорослого: котять свої м'ячі та піднімають їх.

Потім ведучий котить м'яч у протилежний бік. Діти повторюють і ці рухи. Після того як діти навчилися цих рухів, можна катати м'яч прямо зі словами «М'ячик покотився раз», «М'ячик покотився два» — і так, поки м'яч не досягне кінця кімнати.

Той, хто обігнав інших і зробив усі рухи правильно, отримує приз. Ведучому потрібно контролювати правильність постави, ходу дітей, змикання губ і носовий подих.

ПІЙМАЙ М'ЯЧИК

Мета:  розвиток координації рухів пальців і кистей рук, збільшення амплітуди рухів у цих суглобах; розвиток швидкості реакції. Матеріал:   дошка, поставлена на стілець, м'ячик.

Хід гри

Ведучий або інший учасник гри котить із гірки м'яч. А інший ловить його внизу. Після цього гравці міняються місцями.

МАЛЮЄМО НОЖИЦЯМИ

Мета:  розвиток дрібної моторики для впливу на центри мовлення; емоційно-особистісний розвиток при формуванні в дітей почуття компетентності, упевненості у власних силах.

Матеріал:   аркуш паперу,  затонований чорною тушшю; аркуші тонкого білого паперу, ножиці, клей ПВА.

Хід  гри

Ведучий пояснює: виявляється, малювати можна не тільки фарбами, але й ножицями. Деякі художники вирізають профільні портрети людей.

«Спробуємо з чорного аркуша паперу вирізати силует будинку з дахом і трубою й розкладемо його на столі. Нехай це буде будинок у вечірньому місті. Із білого паперу виріжемо силует ліхтарного стовпа й наклеїмо на будинок. От запалився ліхтар та освітив вікна, дерева, птахів, що пролітають, кішку, що біжить. Усі силуети — вікно, дерево, птаха, кішку — розкладаємо на тлі будинку».

Щоб крона дерев на темному аркуші виглядала ажурною, можна вирізати силуети в різних місцях і на згинах прорізати їх. Склавши смужку паперу гармошкою й вирізавши отвір будь-якої конфігурації, можна отримати різьблений карниз.

Дії дітей вимагають чіткості й точності. Вирізаючи силуети, діти вчаться координувати свої рухи, що сприятливо позначається на розвитку «центру мовлення». Розповідь, складена дитиною за картинкою, незвичайний хід заняття роблять його цікавим та емоційно насиченим, сприяють розвитку мовлення дитини.

РІЗНОКОЛЬОРОВЕ СКЛО

Мета:  формування координації рухів, точності й обережності, розвиток дрібної моторики.

Матеріал: прямокутне скло, гуаш, пензлі, «резерв» (для готування резерву необхідний клей ПВА, змішаний із тушшю й залитий у пластмасовий тюбик із гострим наконечником — зазвичай клей у тюбиках і продається). На кінці тюбика має бути отвір, через який при натисканні на тюбик суміш потрапляє на скло.

Хід гри

Ведучий розповідає про вітражі. Для створення вітража фломастером на папері робиться малюнок-нарис. Аркуш паперу має відповідати розмірам скла. Зображення предмета краще робити великим, щоб лінії, що залишаються сумішшю на склі, розтікаючись, не зливалися в однотонну пляму. Виконаний малюнок-нарис накривають зверху склом, крізь яке його добре видно.

Далі за лініями малюнка видавлюється суміш. Після того як вона застигне, гуашшю зафарбовують порожнечі, виділені бар'єром із застиглої суміші. Фарбі дають підсохнути. Переднім боком вітража вважають гладку сторону.

Гра потребує уважності, зібраності й обережності.

СУХИЙ ПАЛЬЧИКОВИЙ БАСЕЙН

Мета:  активізація тактильного сприйняття й розрізнення предметів; розвиток дрібної моторики пальців рук; тонізування мовних відділів головного мозку, збагачення сенсорного досвіду дитини.

Матеріал: монети, ґудзики, кістки доміно й т. ін. у великій прямокутній коробці, ящик заввишки 8—10 см (можна використовувати тазик) із горохом.

Хід гри

а)   За командою ведучого двоє учасників мають за певний час дістати дрібні предмети з «басейну». Бали нараховуються за знайдений і правильно вгаданий предмет.

б)   Необхідно за командою ведучого за встановлений час дістати предмет певної форми. Під час проведення цієї гри необхідно

розповісти й показати, які предмети і якої форми перебуватимуть у «сухому басейні».

ВІТРИНА МАГАЗИНУ

Мета:  навчання дитини класифікувати матеріал (фотографії, малюнки, шрифти) із журналів і газет за певною темою, складати колаж; розвиток координації дрібних рухів при вирізанні ножицями й наклеюванні картинок.

Матеріал: кольоровий картон, клей ПВА, ножиці, фломастери, старі журнали й газети 

Хід  гри

Ведучий розповідає: «Сьогодні ми потрапили в місто з безліччю різних магазинів. Але от лихо: Ірині потрібно до кондитерського, Павлу — до книжкового, Валері — до магазину іграшок. А де який магазин — ми не знаємо: усі вони схожі один на одного, в усіх є двері й великі вікна. От якби попрацювали художники-дизайнери й оформили вітрини, ми відразу здогадалися б, куди йти. Попрацюймо самі художниками! Виберемо назву магазину, а вітрину нам замінить аркуш картону».

Ведучий розкладає журнали, і дитина починає вирізати необхідні картинки. Після цього разом із ведучим створюються композиції вітрин. Ведучий допомагає підібрати букви для назви магазину.

Потім усі картинки наклеюються на картон. Якщо заздалегідь приготувати з картону фасад будинку з вирізаними вікнами, то можна зі зворотного боку скотчем приклеїти до порожніх віконних прорізів відповідні ілюстрації.

Вправи для пальчикової гімнастики (виконуються сидячи чи стоячи)

1. Стискання пальців в кулак і розтиснення (по 20 разів):

а) долонями вгору;

б) долонями вниз;

в) обох рук одночасно;

г) правої і лівої по черзі.

Виконується з силою, в стиснутому положенні, фіксується 2-3 секунди.

2. Обертання кистями рук (по 10 разів):

а) в правий, потім лівий бік;

б) всередину (обома кистями);

в) назовні.

Можна виконувати вправи з положення «руки в сторони».

3. Вигинання кистей рук (по 10-15 разів):

а) одночасно;

б) правою, лівою по черзі.

4. Прогинання кистей рук (по 10-15 разів):

а) одночасно;

б) правою, лівою по черзі.

5. Чергування прогинання і вигинання.

6. Зіткнення подушечок пальців — «Пальчики вітаються» (по 10-15 разів):

а) пальці правої руки — з великим пальцем правої руки;

б) пальці лівої руки — з великим пальцем лівої руки;

в) те ж саме одночасно двома руками.

г) пальці правої руки — з відповідними пальцями лівої.

Сила натискання подушечок пальців і темп виконання збільшуються.

7. «Щиглики» (по 10 разів).

8. «Кігтики» — сильне напівзгинання і розгинання пальців (по 10-20 разів).

9. Згинання і розгинання пальців в кулак по черзі (по 10 разів):

а) правої руки;

б) лівої руки-спочатку починаючи з великого, потім починаючи з мізинця

в) обох рук одночасно.

10. «Ножиці» — розведення пальців в сторони (по 10 разів):

а) правої, потім лівої руки;

б) обох рук одночасно;

в) з’єднавши долоні разом.

11. Вправа «Замок» — долоні разом, пальці переплетені (по 10-20 разів):

а) стискання долонь з силою;

б) обертання (поворот вправо-вліво);

в) нахили вправо-вліво — згинання і розгинання в променезап’ясткових суглобах;

г) розгортання долонь назовні і вивертання в зворотну сторону, не розчіплюючи переплетених пальців.

д) «Сонячні промені» — руки в «замку» підняті догори, долоні міцно стиснуті, пальці з силою розгинаються і стискаються знову.

12. Вправи зі зімкнутими долонями (по 5-10 разів):

а) зімкнуті долоні перед грудьми нахиляються вправо-вліво;

б) рух зімкнутими долонями перед грудьми вперед-назад;

в) зімкнуті долоні витягнуті вперед —розведення кистей в сторони, не розмикаючи зап’ястків;

г) зімкнуті долоні підняті догори — розведення кистей, не розмикаючи зап’ястків — «Квітка».

13. «Ліхтарики» — обертання вільними кистями рук (по 10 разів).

14. Струшування розслабленими кистями:

а) руки догори;

б) руки в сторони;

в) руки зігнуті в ліктях, кисті спущені вниз.

Вправи для пальчикової гімнастики

(виконуються сидячи за столом)

1. Вільне поплескування кистями по столу почергово і одночасно.

2. Вільне постукування по столу пальцями обох рук, правої і лівої руки почергово.

3. Почергове піднімання пальців (кисті рук лежать на столі):

а) правої руки;

б) лівої руки;

в) обох рук разом.

4. Імітація гри на піаніно.

5. Розведення пальців і зведення разом (долоні на столі).

6.      «Бігають чоловічки» — вказівний і середній пальці правої, потім лівої, а після цього двох рук разом бігають по столу вперед і назад.

7.      «Футбол» — забивання кульок, олівців одним, двома і т. д. пальцями.

Самомасаж кистей і пальців рук

1.      Надавлювання міцно стиснутими чотирма пальцями однієї руки на основу великого пальця, середину долоні, основу пальців другої руки.

2.      Розтирання долонь шестигранним олівцем з поступовим збільшенням зусиль.

3.      Розтирання долонь рухами вгору-вниз.

4.      Розтирання бокових поверхонь зчеплених пальців.

5.      Розминання, потім розтирання кожного пальця вздовж, потім впоперек.

6.      Волоський горіх покласти між долонями, робити кругові рухи, поступово збільшуючи натиск і темп. Можна виконувати вправу з двома горіхами, перекочуючи один через інший, однією рукою, потім другою.

7.      Розминання кисті правої руки пальцями лівої і навпаки, потім почергове розтирання.

Підготовка руки дитини до письма в дошкільний період

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», тощо.

У дітей, які вступають до першого класу, ще недостатньо розвинені м'язи кисті руки, координація рухів пальців, передпліччя та плечової частини руки, яка пише. Діти цього віку ще слабко орієнтуються в просторі й на площині. Більшість із них плутаються в розрізненні правого та лівого боків, особливо стосовно інших людей. Навіть учні першого класу, які стоять обличчям до вчителя і бачать, як він піднімає праву руку, швидше за все, піднімуть ліву.

До семи років уже 75% дітей можуть правильно визначити праву й ліву руку іншої людини, з якого б боку вони на неї не дивилися. До восьми років із цим завданням здатні впоратися 95% дітей. Найбільші труднощі вироблення цієї навички викликає в ліворуких дітей. Уміння розрізняти праву й ліву сторони — це важлива передумова для багатьох видів навчання, тому відпрацьовуванню цієї навички необхідно приділяти достатньо часу, проводячи заняття з дитиною у формі різних ігор і вправ.

Труднощі в письмі пов'язані, насамперед, не із самим написанням елементів літер, а з непідготовленістю дітей до цієї діяльності. Тому в підготовчий період дуже важливо використовувати деякі вправи, які б поступово готували руку дитини до письма (корисні, до речі, як для ліворуких, так і для праворуких дітей).

Дітям дошкільного віку дуже подобаються книжки-розмальовки — найпростіший і найефективніший спосіб підготовки руки дитини до письма. Розфарбовуючи картинки, які сподобалися, дитина вчиться тримати в руці олівець, використовувати силу натискання. Це заняття тренує дрібні м'язи дитячої руки, робить її рухи більш сильними та координованими. Найкраще користуватися кольоровими олівцями, а не фломастерами, тому що останні занадто м'які для малювання і не вимагають докладання навіть незначних зусиль.

Можна запропонувати дитині копіювати малюнки, які сподобалися (сюжетні картинки, різні орнаменти) на прозорий папір або через копіювальний папір. Особливо корисні орнаменти й візерунки, тому що вони складаються з безлічі вигнутих ліній, що є гарною підготовкою руки дитини до написання прописних літер.

Не можна забувати також і про регулярні заняття із пластиліном і глиною: розминаючи, виліплюючи пальчиками фігурки із цих матеріалів, дитина зміцнює дрібні м'язи пальців.

Поряд із названими методами можна порекомендувати під час занять із дитиною нанизувати намисто, застібати та розстібати ґудзики, кнопки, гачки, зав'язувати та розв'язувати стрічки; перекладати трьома пальцями, які тримають ручку під час письма, дрібні іграшки; усмоктувати та висмоктувати воду піпеткою зі склянки, плести з ниток (наприклад, закладки) тощо

Необхідно обов'язково робити гімнастику для руки:

•  випрямити кисть руки і по черзі притискати підмізинний палець до мізинця, середній — до вказівного;
•  випрямити кисть, щільно стиснути пальці й повільно притискати їх спочатку до третіх суглобів, потім до площини долоні;
•  пальці розімкнути якомога ширше й повільно зімкнути їх;
•  стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках;
•  долоньку покласти на стіл, піднімати пальці по черзі, повторити у зворотній послідовності;
•  однією рукою зібрати в кулак 10-15 олівців, що лежать на столі, беручи їх по одному, потім так само по одному покласти олівці на стіл;
•  затиснути ручку другими фалангами вказівного й середнього пальців і робити «кроки» по поверхні стола.

Усі ці заняття прості, не вимагають спеціальної підготовки й організації, але є надзвичайно ефективними в підготовці руки дитини до письма.

•  Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти поролонові кульки, губку.
•  Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.
•  Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.
•  Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.
•  Зав'язувати вузли на товстій і тонкій вірьовках і шнурках.
•  Заводити будильник, іграшки ключиком.
•  Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.
•  Різати ножицями.
•  Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.
•  Робити пальчикову гімнастику.
•  Малювати узори по клітинках в зошиті.
•  Займатися на домашньому стадіоні і снарядах, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).

Відомо, що розвиток інтелектуальних здібностей, в тому числі і мови, тісно пов'язані з розвитком дрібної моторики руки. Тому важливо приділяти більше уваги виконанню графічних вправ, розфарбовуванню, штрихуванню, ліпленню з пластеліну, аплікації, грі з мозаїкою і дрібним конструктором.

Все це допоможе уникнути труднощів в оволодінні навиками письма.

Займаючись з дитиною, не забудьте пояснити завдання і перевірити його виконання.

Якщо ви зможете щоденно приділити дитині декілька хвилин, то труднощі в оволодінні письмом будуть подолані.

Для підтримування інтересу до вправ проводити їх в ігровій формі, не допускати примусу та покарання за якість виконання.

«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» - імітація рухів для вимірювання довжини стола.

«УПІЙМАЮ - НЕ ВПУЩУ» - захопити і утримувати пальчиками будь- який предмет, іграшку.

«ПІДЙОМНИЙ КРАН» - перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.

«НАНИЖУНАМИСТЕЧКО» - нанизати на ниточку намистинки.

«УМІЛІРУЧКИ» - імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як таїв керує машиною).

«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» - імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.

Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика - це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

Після гімнастики слід виконати основні вправи - вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.